1890 рік   Акціонерне Товариство металевих заводів німецького промисловця Бернарда Гантке організувало металевий завод в Катеринославі (нині — Дніпро) в сел. Кайдаки. На заводі працювало 550 чоловік робітників і 20 службовців. Привід верстатного устаткування здійснювався паровими двигунами потужністю 350 кінських сил. Освітлення було електричне.

1902 рік  Завод був викуплений німецьким товариством російської залізної промисловості. На той час завод випускав 900 тисяч пудів (14 400 тонн) цвяхів, болтів і дроту в рік. У 1909 році тим же суспільством був придбаний, що припинив свою діяльність, Нижньодніпровський вагонобудівний завод франко-російського акціонерного товариства, який бал розташований за півкілометра від східної горловини станції Нижньодніпровськ, з безпосереднім примиканням до шляхів Катеринославської залізниці. Устаткування Кайдацького проволочно-гвоздильного заводу було перевезено і встановлено на майданчику колишнього Нижньодніпровського вагонобудівного заводу.

1910 рік   Підприємство, з найменуванням «Проволочно-цвяховий завод» товариства російської залізної промисловості (ОРКП), почав випускати продукцію (дріт, цвяхи, болти, гайки і залізничний кріплення) Тому народження Нижньодніпровського заводу металовиробів слід вважати з квітня 1910 року. У перший рік свого існування проволочно-цвяховий завод виробив 1600 тонн продукції.

1912 рік   Розпочато і в 1913 році закінчено будівництво нового цеху суцільнотягнутих труб і завод став мати в своєму складі два виробництва: метизное і прокатне.

1914 рік   Внаслідок війни з Німеччиною, завод в інтересах держави був секвеструвати царським урядом. У період війни, на заводі було організовано виробництво військової продукції. У 1914-1915 роках виробництво метизів досягає 32125 тн. в 1916-1917 — 23321 тн. У 1916 році згоріли проволочно-цвяховий і болти-костильний цехи, і, не дивлячись на те, що вони були відновлені за шість місяців, виробництво заводу (дріт, цвяхи, кріпильні вироби і труби) продовжує різко падати: в 1917-1918 -1700тн. , в 1918-1919 — 720ТН., в 1920-1921 — 310тн.

1917 рік   Після лютневої революції 1917 року Тимчасовий уряд продав завод акціонерному товариству південноруських металургійних заводів, але вже в січні 1918 року завод був націоналізований Радянською владою.

1921 рік   В червні 1921 року, завод як державне підприємство, входить до складу тресту «Югосталь». У 1922 році завод отримав назву «Завод імені Карла Лібкнехта».

1939 рік   Зі складу «Заводу ім. Карла Лібкнехта» виділено метизное виробництво і передано в систему Главметіза як «Нижньодніпровський завод металевих виробів», який виробляв в той період 129 тис. Тонн металовиробів на рік.

1941 рік    Завод був евакуйований в м Магнітогорськ, а після звільнення міста Дніпропетровська від фашистських загарбників, з грудня 1943р. колектив заводу приступив до його відновлення, реконструкції та будівництва нових цехів.

1946 рік   Після відновлення і реконструкції введено в експлуатацію сталедротовий цех.

1947 рік   Відновлено і введений в експлуатацію цвяховий цех.

1948 рік   Введено в експлуатацію кріпильний цех.

1952 рік   Знову був побудований цех покриття.

1960 рік   Знову був побудований цех колючого дроту.

1961 рік   Був побудований цех порошкового дроту і керамічних флюсів.

1962 рік   Побудовано цех ширвжитку

1968 рік   Побудований сталедротово цех №2

1975 рік   Знову побудований електродний цех. На базі Нижньодніпровського заводу металовиробів і заводу «Червоний Профінтерн» був створений Дніпропетровський метизний завод, перейменований в 1980 році в Дніпропетровське метизное виробниче об’єднання. У цей період підприємство об’єднувало в своєму складі 27 цехів з чисельністю працюючих понад 6 тисяч осіб. За роки свого існування обсяг виробництва метизів в об’єднанні виріс в 5 разів.

1994 рік    31 березня 1994 року державне підприємство «Дніпропетровське метизное виробниче об’єднання» наказом № 89 Міністерства промисловості України було перетворено в акціонерне товариство відкритого типу, засновником якого стало Міністерство промисловості України. 30 червня 1995 року видано свідоцтво про реєстрацію відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровське виробниче об’єднання металевих виробів» (ПАТ «Дніпрометиз»), в якому відсутня пакет акцій, що належать державі. У наступні роки на підприємстві проведено реконструкцію цеху металопокриття: встановлений новий високопродуктивний агрегат оцинкування дроту, реконструйована ділянка колючого дроту з установкою імпортного обладнання, освоєно виробництво металевої фібри.